“Для Зеленського кожен день виживання буде відчуватися як перемога”. Західні медіа про Україну

Останніми днями західні медіа гаряче обговорюють новий “мирний план” Росії та США і дотичну до нього дипломатичну активність залучених – і не залучених – сторін. Інформацію про документ, яка потрапила у медіа, від самого початку супроводжують інтриги та скандали. Перший варіант “плану” опублікувало американське видання Axios, імовірно, всупереч планам принаймні частини тих людей, які мали його на руках, його оприлюднювати.

Потім Bloomberg опублікував дві розшифровки телефонних розмов американського і російського переговорників – обидві розмови відбулися у жовтні перед зустріччю президента України Володимира Зеленського з президентом США Дональдом Трампом. Протягом першої  розмови спеціальний представник США у переговорах з Росією Стів Віткофф давав помічнику президента Росії Владіміра Путіна Юрію Ушакову поради: сформувати свою пропозицію “мирного плану”, полестити Трампу, щоб схилити його знову на бік росіян. Наприкінці розмови Віткофф повідомив Ушакова про запланований візит Зеленського і запропонував організувати телефонну розмову між Трампом і Путіним перед цим візитом.

Друга  “злита” розмова, яка відбулася за кілька днів по першій, була між Ушаковим і російським спецпосланцем у переговорах зі США Кіріллом Дмітрієвим. “Мені здається, ось цей папір, ми просто зробимо ніби як у нашій позиції і я просто неформально прямо передам, що все це неформально. А вони нехай роблять як свою. Але я думаю, що вони не зовсім нашу версію візьмуть, але принаймні максимально близько до неї”, – сказав у ній Дмітрієв, явно маючи на увазі “мирний план”. 

Зміст опублікованого “плану”, який виглядав як умови капітуляції України з додаванням американських загарбницьких бізнес-пропозицій у стилі адміністрації Трампа, шокував і українців, і європейських союзників, які нічого не знали про підготовку цього документа, і багатьох американців. “Деніел Дрісколл, секретар армії США, заявив на зустрічі в п'ятницю в Україні, що європейські країни виключили з переговорів, щоб уникнути “надто багатьох готувальників”, розповіли посадовці, які були присутні. Дрісколл сказав, що європейські посадовці стали надто близькими до українських колег, щоб об'єктивно оцінювати війну”, – розповіли у The New York Times. Проти умов “плану” висловилися, зокрема, численні республіканці. Сам Трамп, тим не менш, виступив з вимогою до української сторони погодити і підписати “план” до 27 листопада, і знову атакував Зеленського у соціальних мережах.

На щастя для України, обговорення і допрацювання документу з лідерами України та ЄС доручили главі Держдепартаменту, досвідченому політику Марко Рубіо. “Хоча Трамп сприйняв запропоновану угоду як про майже остаточне рішення, Рубіо говорив про неї як про перший хід, – розповіли у The New York Times. – З літака до Швейцарії він зателефонував сенатору Майку Раундсу, республіканцю з Південної Дакоти, та Джин Шахін, демократці з Нью-Гемпширу, які очолювали двопартійну делегацію на конференції з питань безпеки в Галіфаксі, Новій Шотландії, і розлого говорив про походження 28-пунктної пропозиції. Потім сенатори провели прес-конференцію і повідомили журналістів, що, за словами Рубіо, цей документ був складений переважно росіянами, а не американцями. “Це не наша рекомендація, – переказав слова Рубіо Раундс. – Це не наш план миру”. Раундс сказав, що Рубіо “чітко дав зрозуміти, що це була можливість отримати” цей план. “Зараз одна сторона представила свою позицію, і інша сторона має можливість відповісти”, – сказав Раундс”.

“Коли про їхні коментарі повідомили медіа, це здавалося підтвердженням того, що росіяни відіграли важливу роль у складанні тексту, – говорилося далі у тексті NYT. – Раптом Рубіо почав заперечувати, що він коли-небудь говорив сенатору, що документ є, по суті, російським проектом. Він зателефонував Раундсу та іншим, наполягаючи, що вони неправильно інтерпретували його слова. Але незабаром він підтвердив, що розробка проекту почалася з розгляду вимог Росії. “Ми почали цей процес на ранній стадії, маючи розуміння позиції Росії, яка була нам доведена різними способами”, – сказав він у неділю в Женеві. Він зазначив, що це включало усні та неформальні письмові пропозиції, надіслані до Державного департаменту, які  називаються “неофіційними документами”. Він наполягав, що те саме було зроблено разом з українцями, хоча незрозуміло, коли це сталося”.

Навіть виправлений і доповнений українцями і європейськими союзниками план, який передбачав, зокрема, скорочення української – але не російської – армії, відмову України від вступу до НАТО і втрату нею територій, залишав багато зауважень. Наприклад, йшлося про надання Штатами Україні гарантій безпеки, але деталі, наголосили американці, обговорюватимуть лише після того, як Україна підпише документ. “Нічого про права людини, гуманітарне право, міжнародне право чи принципи. Це створює нову європейську “архітектуру безпеки”, повну дірок”, – цитували Politico  коментар європейського дипломата про зміст документу.  

Місія Дрісколла

Оприлюднення російсько-американського “мирного плану” співпало з найбільшим у каденції Зеленського корупційним скандалом. Скандал, зрештою, призвів до відставки глави Офісу президента Андрія Єрмака, який виступав переговорником з боку України і супроводжував Зеленського у закордонних поїздках. Західні оглядачі ставили запитання, чи не було форсування “плану” саме у цей час невипадковим. Відреагували на це звільнення вони зі значно меншим ентузіазмом, ніж їхні українські колеги, наголосивши на послабленні Зеленського у критичний для нього й України момент. Водночас західні оглядачі зазначили, що і для українців, і для американців Єрмак був подразником, а для президента України “амортизатором” – “людиною, яка готова бути об'єктом загального гніву, захищаючи президента”, як написали у The New York Times. Єрмак також “захищав” Зеленського від потенційних політичних конкурентів, нейтралізуючи тих, хто набували, на його думку, забагато впливу, додали у NYT. Він же нібито фільтрував інформацію, яка надходила в офіс президента, зокрема, про події на фронті.

Водночас на роль спецпосланця США на переговорах з українськими лідерами Кіта Келлога, якого відтіснили, імовірно, за наполяганням Москви, заступив університетський друг Венса, секретар армії США Деніел Дрісколл. “Дрісколл і генерал (Ден) Кейн (глава Об'єднаного комітету начальників штабів) мають різні погляди на перспективи української армії, заявили один нинішній і два колишні посадовці. Генерал Кейн погоджується з посланцем Трампа в Україні Кітом Келлогом, який вважає, що українці все ще мають ресурси, щоб змінити ситуацію, але Дрісколл набагато менш оптимістичний. Посадовці сказали, що Дрісколл вважає, що війну має бути завершено якомога швидше, в тому числі на умовах, більш вигідних Росії, оскільки українські збройні сили знаходяться на межі міцності. У Росії деякі вітають Дрісколла як очевидного наступника Келлога, який, за словами посадовця Білого дому, залишає свою посаду в січні. Дрісколл є “розсудливим”, сказав колишній високопоставлений російський чиновник, на відміну від Келлога, який, на думку Кремля, представляв позицію України”, – написали у The New York Times.

У NYT також розповіли, чим саме Дрісколл пояснював українцям необхідність поступок. “Москва роками запускала ракети в Україну приблизно так скоро, як тільки могла їх виробляти. Але зараз Росія виробляє їх достатньо, щоб накопичувати все більший запас зброї дальньої дії, повідомив дипломатам секретар армії США Деніел Дрісколл, розповіли два західних посадовця. Натяк був очевидний, зазначили посадовці: через зростаючу загрозу нищівного ракетного удару по Україні та за її межами необхідна скора мирна угода. Хоча вважають малоймовірним, що Росія суттєво сповільнить виробництво зброї навіть у разі закінчення війни, припинення конфлікту може позбавити Москву потенційного виправдання для удару ракет або дронів по іншій європейській країні”, – йшлося у цьому тексті The New York Times.

“Оцінка США, що Москва накопичує ракети, яку підтверджують дані українських військових та розрахунки аналітиків, свідчить про важливу зміну в російській оборонній промисловості, – продовжувався текст. – Аналітики зазначили, що Росія може використати свої запаси для руйнування і без того пошкодженої електричної інфраструктури України. Це може виснажити запаси ракет протиповітряної оборони України, які і без того скорочуються, та зробити вразливими такі території, як Київ. Аналітики також зазначають, що Росія може погрожувати ракетними або дроновими атаками на інші європейські країни. У вересні Росія відреагувала на провал переговорів ракетними ударами по будівлі Кабінету Міністрів України в Києві та американському заводу на заході України. Цього тижня, коли мирні переговори, здавалося, набирали обертів, Росія випустила по Києву потік балістичних ракет і дронів”.

“Доказом того, що Москва запускала ракети, як тільки їх виготовляла, став удар по дитячій лікарні в Києві в липні 2024 року, – пояснили в американському виданні. – Слідчі, які оглянули уламки, виявили компоненти ракет, виготовлені лише кілька місяців тому, заявили українські посадовці. В результаті атаки загинули двоє дорослих. Новіші компоненти ракет та політика імпорту зброї з Північної Кореї та Ірану призвели до висновків, що на той час Росія воювала на межі своїх військово-промислових можливостей або близько до неї. Однак, за даними військової розвідки України, на червень цього року Росія розширила промислові потужності до 2900 крилатих і балістичних ракет на рік. Ця цифра включала балістичні ракети “Іскандер”, гіперзвукові ракети “Кинжал” і крилаті ракети “Калібр”, а також протикорабельні ракети, які Росія переобладнала для обстрілу наземних цілей в Україні”.

“Українські військово-повітряні сили повідомляють про поступове зростання кількості ракетних ударів. Згідно з аналізом даних ВПС, який провели The Times, минулого року Росія випустила по Україні 2061 крилату та балістичну ракету, а цього року планує випустити дещо більше. Але навіть інтенсивність обстрілів, що зростає, залишає Росії сотні додаткових ракет на складах. “Запуски не встигають за виробництвом”, – сказав Фабіан Гофман, експерт з ракетної зброї з Університету Осло, який стежить за війною в Україні. За його словами, Росія може поповнювати запаси на випадок непередбачених обставин, таких як військовий конфлікт за межами України, або для посилення тиску на Київ. Балістичні ракети вже запускають в Україну з більшою швидкістю, ніж Україна може забезпечити два типи перехоплювачів, здатних їх збивати: американські Patriot і французькі та італійські ракети SAMP/T. За словами Гофмана, ця тенденція вказує на момент, коли Україна вичерпає запаси перехоплювачів для захисту Києва. “Це викликає велике занепокоєння” у тих, хто стежать за кількістю ракет, сказав він”.

Втім, у NYT додали, що “хоча Дрісколл, можливо, назвав зростання запасів ракет причиною для України закінчити війну, Гофман попередив, що запаси Росії тільки збільшаться, якщо бойові дії припиняться. “Якщо Росія вийде переможицею з цієї війни, вона може відчути себе дуже авантюристичною в майбутньому і мати величезні запаси далекобійної зброї”, – сказав він”.

Допомога “за брюсельським часом”

У таких умовах чимало західних оглядачів намагалися розібратися у поточних розрахунках сторін і окремих представників сторін, а також спрогнозувати долю нинішньої чергової “мирної ініціативи”. Так, кореспондент The Atlantic  припустив, що “останню спробу Трампа покласти край цій бійні можна розглядати як тактику переговорів, покликану з часом змусити Москву поступитися. Але більшість союзників Трампа в Європі вважають, що ця стратегія провалиться, якщо Білий дім не визнає двох основних фактів про війну: по-перше, її розпочала Росія. По-друге, Україна та її союзники мають змусити Росію її припинити. Саме це європейці намагалися зробити протягом останніх трьох з половиною років, і вони переконані, що в кінцевому підсумку їм це вдасться. “У нас уже був життєздатний план, – сказав мені високопоставлений європейський дипломат, який брав участь у його впровадженні. – Ми не розуміємо, чому США відмовилися від нього. Очевидно, хтось переконав Трампа, що Україна програє””.

Автор тексту у The Atlantic зазначив, що українці вже звикли до постійних змін настрою у Трампа, коли йдеться про війну з Росією. “Цей досвід змусив українців прийняти нове правило своєї дипломатії: ніколи не дозволяти Трампу бачити Київ як перешкоду для миру, – зазначив він. – “Ми поїдемо куди завгодно, – сказав близький помічник Зеленського, підтверджуючи готовність президента провести мирні переговори в будь-якому форматі, який обере Трамп. – Тристоронні, двосторонні, будь-які пропозиції стосовно припинення вогню, а не капітуляції, ми приймемо”. Вони також помітили закономірність у ставленні Трампа до України: воно сильно змінювалося залежно від того, хто з його радників був присутній у кімнаті. “Трамп -– як флюгер. Хто сьогодні дме йому у вухо, той і визначає, у який бік він повернеться, – сказав мені помічник. – Якщо він із Венсом та Віткоффом, то це інший Трамп””.

“Віцепрезидент Джей Ді Венс був зациклений на укладенні угоди про припинення війни за будь-яку ціну, і він особливо прагнув зробити це до проміжних виборів, – пояснили у The Atlantic. – Але він був змушений ділити портфель України з держсекретарем Марко Рубіо. З часів своєї роботи в Сенаті Рубіо займав жорстку позицію стосовно необхідності обмеження глобального впливу Росії та Китаю, і він здавався набагато менш довірливим до своїх співрозмовників у Кремлі. Він вважав, що для того, щоб мирна угода запрацювала, США потрібно перевірити готовність Росії дотримуватися її умов. Він був більш схильний, ніж інші в Білому домі, запросити команду Зеленського до обговорення і забезпечити їхню згоду на будь-яку угоду з росіянами”.

“Українці з полегшенням дізналися, що Рубіо було доручено організувати зустріч Трампа з Путіним у Будапешті, – продовжувався текст американського видання. –  У рамках підготовки до зустрічі 20 жовтня Рубіо провів телефонну розмову зі своїм російським колегою Сєргєєм Лавровим, який перерахував список вимог Кремля. Вимоги були настільки екстремальними, що Рубіо порадив Трампу не проводити зустріч у Будапешті, і Білий дім скасував поїздку. “Я не хотів марну зустріч, – сказав Трамп журналістам в Овальному кабінеті. – Я не хотів марнувати час””.

“Наступного дня Міністерство фінансів США наклало санкції на дві найбільші російські нафтові компанії, “Лукойл” та “Роснефть”. Їхні основні клієнти в Китаї та Індії почали скорочувати імпорт російської нафти, що загрожувало здатності Кремля фінансувати війну в Україні. Для Зеленського та його європейських союзників це рішення стало проривом. Воно дало їм надію, що з часом США продовжать тиснути на Росію, щоб вона вела переговори в дусі доброї волі, а не намагалася змусити українців прийняти угоду на невигідних умовах. “Ми віримо, що здатність Росії продовжувати війну поступово слабшатиме”, – сказав мені близький помічник Зеленського. “Їхнє виробництво, військовий бюджет, економіка в цілому – все це втрачає силу, – продовжив він. – Зараз нам потрібно знайти силу разом із нашими союзниками, щоб вони підтримували нас, коли ми хитаємося, санкціями, постачанням, усім””, – процитував кореспондент The Atlantic.

Москва, своєю чергою, як припустили у The New York Times, “можливо, сподівається, що якщо останній раунд дипломатичних переговорів не приведе до укладення мирної угоди, це змусить США припинити будь-яку підтримку України, що, можливо, прискорить розпад України. “Путін все ще хоче всього, – сказав Макс Бергманн, директор програми Європи, Росії та Євразії в Center for Strategic and International Studies. – Але головне, чого він хоче, – це Україна в його орбіті. І якщо він не може мати Україну, то ніхто не може”. Бергманн зазначив, що подібні спалахи дипломатичної активності цього року зійшли нанівець. “У певному сенсі це карусель, – сказав він. – З кожною ініціативою ви сідаєте на карусель, щось бурхливо відбувається, здається, що ви кудись рухаєтеся, але врешті-решт карусель зупиняється, і ви виходите з неї в тому ж місці, де були, а війна просто триває””.

“Путін може просто відмовитися від запропонованої угоди. Але навіть якщо він її прийме, нові загрози чекають попереду. Обіцянки про ненапад з боку Росії Путіна, режиму, побудованого на реваншизмі та брехні, не мають жодного значення. Так само, як і гарантії США за цієї адміністрації. Повернення Росії до міжнародних інституцій та скасування санкцій зміцнять її, а спокуса самозбагачення Трампа та ізоляціонізм Венса послаблять існуючі на цей момент зобов'язання США перед Україною. Якщо Росія порушить зобов'язання, такі як свобода судноплавства по Дніпру Україною до Чорного моря, можна обґрунтовано сумніватися, що адміністрація Трампа застосує жорсткі заходи”, – говорилося у ще одному тексті The Atlantic.

“Проте, навіть якщо Україна, відокремлена від Донбасу та Криму – теоретично, лише тимчасово, а насправді, ймовірно, назавжди – зможе зберегти свій суверенітет, консолідувати демократичні інститути, отримати гарантії вступу до ЄС, придбати зброю, необхідну для самооборони, підкріплену періодичною присутністю західних армій та повітряних сил, у неї є шанс. Вона заслуговувала на значно краще. Але її власні зусилля, незважаючи на промахи і боягузтво її друзів, принаймні дали їй шанс на свободу, якої вона гідна. Що стосується адміністрації Трампа, то вона може хвалитися, влаштовувати істерики або обурено йти геть. Але можна лише ледь уявити, що їй вдасться покласти край – судячи з усього, на жаль, тимчасовий – найжахливішій і найнесправедливішій війні в Європі з 1945 року”, – підсумували там.

“Навіть якщо угода, більш сприятлива для України, пройде через Трампа, її майже напевно заблокує Росія; а будь-яку угоду, прийнятну для Росії, ймовірно, відхилить все більш скептичний український парламент. Все це може незабаром призвести до нової кризи. Але для Зеленського кожен день виживання буде відчуватися як перемога”, – написали у The Economist.

Тож поточні настрої в Білому домі відбилися і на тоні публікацій у західних медіа. Про можливості України вже більше ніхто не говорить – говорять лише про допустимі і недопустимі втрати. Причина, втім, не тільки у Вашингтоні, але і в Брюсселі. У ті ж дні, що відбувалися драми з “мирним планом” і Єрмаком, в ЄС розпалювалося протистояння через план підтримки України за рахунок заморожених російських активів. Поперек плану стала Бельгія, головна зберігачка активів, яка вимагала гарантій безпеки вже для себе на випадок правових суперечок з Москвою.

Як написали у The Economist, “для України успіх означає становлення процвітаючої, прозахідної демократії. Однак кожна з цих речей все більше ставиться під сумнів. Щоб процвітати, Україні потрібні капітал та повернення людей. Але якщо є вірогідність, що Росія знову нападе, капітал та люди втечуть. Щоб бути прозахідною, Україна повинна бути пов'язана з європейськими політичними, економічними та оборонними мережами. Але якщо Америка нав'яже несправедливий мир, а Європа не зможе захистити їхню країну, українці відчуватимуть себе зрадженими. Щоб бути здоровою демократією, українські політики повинні забезпечити лідерство. Однак 28-пунктний план просочився в медіа, коли великий корупційний скандал похитнув дедалі більш централізований і непопулярний уряд Зеленського”.

“Тим не менш, незважаючи на те, що стверджують деякі з оточення Трампа, поразка не є неминучою, – висловили переконання у британському виданні. – …Путін платить жахливу ціну за кожен метр української землі. Російська економіка може витримати війну, але перебуває під тиском. Гроші стають дедалі обмеженішими. Без значного скорочення видобутку нафти ціни, які в 2023 і 2024 роках становили в середньому трохи більше 80 доларів за барель, за прогнозами, наступного року впадуть до 50 доларів, а до кінця 2027 року досягнуть 30 доларів. Опитування показують, що більшість пересічних росіян намагаються не думати про війну. З огляду на те, що вони не охоплені патріотичним запалом, скільки страждань знадобиться, щоб вони усвідомили марнування російських життів та скарбів?”

“Проблема в тому, що в цій виснажливій війні Україні бракує людей та зброї, а Росія виробляє більше дронів і може прорвати її протиповітряну оборону. Європа, економіка якої вдесятеро більша за російську, могла би допомогти вирішити цю проблему, надавши щедру багаторічну фінансову допомогу. Її лідери розуміють загрозу, але, здається, не можуть перетворити слова на дії. Минулого місяця Європейський Союз не зміг домовитися про план конфіскації російських активів на суму 140 млрд євро. Якщо Європа продовжуватиме працювати за брюсельським часом, допомога прийде занадто пізно, щоб врятувати Україну”.